Фасад котеджу розповість про його власника не менше, ніж автомобіль або, наприклад, одяг. Іноді досить одного погляду на «обличчя» заміського будинку – і одразу стає зрозуміло, наскільки розвинений смак його власника, який у нього характер, чи звертає він увагу на дрібні деталі чи навпаки, звик мислити масштабно. Все це особливо добре видно, якщо для обробки фасаду використовуються фарби. Сучасний ринок лакофарбових матеріалів для зовнішніх робіт настільки різноманітний, що дозволяє задовольнити запити людей з різними уподобаннями.
Фарби бувають різні…
Водно-дисперсійні фарби – склади, сполучний компонент яких – водна дисперсія полімерних сполучних (стирол-акрилату, бутадієн-стиролу, полівінілацетату). Вони можуть містити пластифікатори, загусники, антисептики, тиксотропні добавки (див. словник), піногасники, антикорозійні та інші функціональні елементи. Відсутність у їх складі органічних розчинників обумовлює нетоксичність, вибухо- та пожежну безпеку в процесі приготування та нанесення, а також відносно невисоку вартість.
Водно-дисперсійні фарби легко наносяться на поверхню, у тому числі вологу, методами розпилення, наливу, а також валиком, пензлем і висихають при звичайній температурі, утворюючи матові, пористі паро- і повітропроникні плівки. Втім, є у подібних покриттів і недоліки – порівняно невисокі механічна міцність, морозо – та водостійкість. Крім того, плівки стирол-бутадієнових фарб з часом темніють на світлі та забруднюються.
Емалеві фарби (емалі) виготовляються на основі органорозчинних лаків. Крім основних компонентів, можуть включати наповнювачі, пластифікатори, затверджувачі, сикативи, розріджувачі і т. д. За типом плівкоутворювальної речовини діляться на масляні, алкідні, епоксидні, кремнійорганічні, поліакрилові та ін. При будівельних роботах найчастіше використовують алкідні емалі. Дуже популярні й будівельні фарби з низьким блиском – матові та напівматові.
Різні види емалей мають різну вихідну в’язкість. До консистенції (так званої малярної в’язкості) їх доводять за допомогою розчинників. Емалі наносять на заздалегідь загрунтовані і іноді зашпакльовані поверхні всіма відомими методами.
Олійні фарби використовуються в основному для робіт з дерева, а також деяких видів реставраційної діяльності. Ці покриття бувають двох видів: так звані густотерті (пастоподібні) та готові до вживання (рідкі). При виробництві густотертих спочатку готують у змішувачі однорідну пігментну пасту, а потім розтирають на фарботерках. Готові до вживання склади одержують перемішуванням компонентів у кульових млинах або розведенням густотертих фарб оліфою. Масляні суміші наносять на поверхню пензлем, валиком, розпилювачем.
Силикатні фарби є сумішшю пігментів і наповнювачів з водним розчином калійного рідкого скла. Зазвичай застосовуються по штукатурках або поверхнях, раніше пофарбованих неорганічними складами, що фарбують (вапняними, силікатними, цементними). Щодо полімерів, то вони перешкоджають зчепленню рідкого калійного скла з основою і, отже, погіршують адгезію силікатної фарби. Тому поверхні, які раніше покриті акриловими або алкідними складами, попередньо очищають.
Потрібно також враховувати, що натуральні силікатні фарби дуже чутливі до коливань температури та вологості в момент фарбування, проте надалі відрізняються завидною кліматичною стійкістю.
Фарби на основі силіконових смол (силіконові фарби) поєднують кращі властивості силікатних та дисперсійних. Їх основу складають кремнійорганічні сполуки. Ці фарби також є водні дисперсії, але в якості сполучного в них використовуються синтетичні силіконові смоли. Силіконові склади характеризуються міцністю, довговічністю та чудовою повітропроникністю. Утворювана ними плівка не викликає поверхневої напруги на підкладці, що особливо важливо при фарбуванні оштукатурених стін. На відміну від акрилових полімерів силіконові смоли не термопластичні (не пом’якшуються при підвищенні температури).